Флегмона (від др.-грец. φλεγμονή — жар, запалення) — гостре розлите гнійне запалення клітковинних просторів; на відміну від абсцесу не має чітких меж. За розташуванням розрізняють флегмону підшкірну, підфасціальну, міжм'язову, заочеревинну, навколониркову (паранефрит), навколопрямокишкову (парапроктит), клітковини середостіння, флегмони стопи, кисті та ін. (рис. 1)
Рисунок 1. Флегмона кисті.
Флегмона зазвичай починається з появи невеликої ділянки шкіри, на якій помітна припухлість, почервоніння і виникає біль при дотику. По мірі збільшення області почервоніння у хворого може підніматися температура, а іноді навіть озноб, пітливість і опухання лімфовузлів біля області інфікованої шкіри.
На відміну від імпетиго, хвороби що зачіпає тільки поверхневі шари шкіри, флегмона – інфекція, що проникає до глибинних її шарів – дерми і підшкірної основи. Основна бактерія, що провокує розвиток флегмони – це стафілокок, та ж сама бактерія в ряді випадків викликає імпетиго. Іноді, в якості збудників флегмони можуть виступати й інші бактерії.
Флегмона – це незаразне захворювання, так як інфекція уражає глибинні шари шкіри – дерму і підшкірну тканину, а верхній покрив шкіри (епідерміс) перекриває їй доступ до поширення. В цьому полягає головна відмінність флегмони від імпетиго, що характеризується поверхневим розташуванням інфекції, внаслідок чого можливе зараження інших людей.
Симптоми флегмони.
Ознаки флегмони збігаються з проявами запального процесу, до яких відносяться червоність, потепління шкіри в місці ураження, набряклість і болісні відчуття. Будь-які рани або виразки, що мають ці симптоми, здатні розвиватися під впливом флегмони.
В області запалення виникають сильні болі, набряк і інфільтрація тканин; при поширенні процесу на поверхневі шари підшкірної клітковини - гіперемія шкіри; при появі ділянок розм'якшення визначається флюктуація. Зазвичай виявляється регіонарний лімфаденіт, і швидко з'являються загальні симптоми захворювання - слабкість, спрага, підвищення температури тіла до 39-40 °С, озноб.
При глибоких флегмонах загальні явища виникають рано, яскраво виражені і наростають дуже швидко. Відзначаються головний біль, частий слабкий пульс, зниження артеріального тиску, задишка, акроціаноз, олігурія, жовтяничність шкірного покриву.
Лікування флегмони
Основним методом лікування флегмони є хірургічна операція. Антибіотикотерапія, новокаїнові блокади, фізіотерапевтичне лікування, введення препаратів, що підвищують захисні сили організму хворого, допустимі лише в початковому періоді хвороби. При відсутності швидкого позитивного ефекту (припинення болів, нормалізація температури тіла, поліпшення загального самопочуття і показників аналізів крові), наростанні симптомів інтоксикації показано екстрене оперативне втручання. Раннє оперативне втручання дозволяє запобігти значному поширенню гнійного процесу і розвитку інтоксикації.
В післяопераційному періоді необхідний активний вплив на перебіг запального процесу, що досягається введенням в рану дренажів для тривалої активної аспірації ексудату.