Гангрена (лат. Necrosis, mortificatio, mumuficatio) — некроз (омертвіння) тканин живого організму чорного або дуже темного кольору (рис. 1), що розвивається в тканинах органів, прямо або через анатомічні канали, пов'язані із зовнішнім середовищем (шкіра, легені, кишечник та ін.).
Темний колір зумовлений сульфідом заліза, що утворюється із заліза гемоглобіну в присутності сірководню повітря.
Рисунок 1. Гангрена стопи.
Види та симптоми гангрени
Розрізняють суху та вологу гангрену (залежно від консистенції відмерлої тканини), а також залежно від етіології – інфекційну, токсичну, алергічну та залежно від патогенезу - блискавичну, газову та госпітальну. Найчастіше в наш час зустрічається суха, волога та газова гангрени.
Суха гангрена
Суха гангрена найчастіше вражає кінцівки у виснажених хворих. Починається порушення кровообігу та закупорка кровоносних судин, причому цей процес йде повільно, протягом декількох місяців, а іноді й років. З'являється сильний біль у пальцях, ступнях, кінцівка блідне, набуває мармурового вигляду, стає холодною, з'являється відчуття оніміння. Пізніше уражені ділянки починають втрачати чутливість. Повільно розвивається некроз тканин: вони висихають, зморщуються, зменшуються в об'ємах, стають щільними і набувають темного, синювато-чорного забарвлення. Візуально чітко простежується межа між здоровою і мертвою тканиною, гнильний запах відсутній. Загальний стан хворого нормальний, інтоксикація організму практично не відбувається, оскільки омертвілі тканини не загнивають. Суха гангрена, якщо не перейде у вологу форму, не становить загрози здоров'ю пацієнта. Вона, як правило, не прогресує, а обмежується лише частиною сегмента кінцівки. Оскільки процеси відмирання при сухій гангрені протікають повільно, організм встигає включити захисні механізми і почати фізіологічну ізоляцію тканини, що вмирає, від живої, здорової.
Волога гангрена
Волога гангрена, гнильна, розвивається стрімко через швидку закупорку судин ураженого органу. Ця форма захворювання виникає в результаті травм, важких опіків, обморожень. Омертвілі тканини не встигають підсихати, починають гнити і служать хорошим середовищем для живлення і розмноження мікробів, які починають швидко розвиватися і тим самим ще більше провокують зростання площі гангрени. Продукти розпаду тканин всмоктуються в організм і призводять до сильної інтоксикації хворого. Волога гангрена вражає легені, кишечник, жовчний міхур, а також кінцівки. Орган збільшується в об'ємі, набуває синювато-фіолетового кольору, відчувається гнильний запах. Клінічна картина ураження кінцівок починається з побліднення шкіри і появою на ній синюватих вен, темних плям, відшарування епідермісу. Поступово тканини перетворюються на смердючу мокру темну масу. Стан хворого дуже важкий, спостерігається висока температура, сухий язик, зневоднення організму, млявість, низький артеріальний тиск, стан загальної інтоксикації продуктами життєдіяльності бактерій. Процес омертвіння тканин прогресує, поширюється на здорові ділянки і створює загрозу для життя пацієнта, який може загинути від сепсису. Особливо небезпечно і важко протікає волога гангрена у хворих на цукровий діабет, які мають низьку опірність організму.
Газова гангрена
Газова гангрена розвивається при великих розмозженнях тканин при потраплянні анаеробних мікробів (вогнепальні та рвані рани, рвано-забиті рани, особливо забруднені землею, покриті шматками брудного одягу). Збудниками газової гангрени є анаеробні мікроби, що виділяють специфічний газ. Ці мікроби моментально розмножуються на омертвілих м'язах і мокрих ранах. Анаеробна інфекція, інкубаційний період якої не більше двох діб, швидко поширюється і призводить до сильної інтоксикації організму. Рана стає набряклою, в м'яких тканинах накопичується газ від мікробів, відбувається розкладання м'язів. Хворий скаржиться на підвищення температури тіла, безсоння, спостерігається зниження артеріального тиску і зневоднення організму, тахікардія, почастішання дихання, іноді нудота. При натисканні на край рани з неї виділяються бульбашки газу і відчувається неприємний гнильний запах. Стан хворого швидко погіршується, можливий шок. На рентгені явно проглядається «пористість» м'язових тканин.
Лікування гангрени
Лікування гангрени спрямоване, перш за все, на поліпшення функцій кровообігу та діяльності серцево-судинної системи. Для цього внутрішньовенно вводять глюкозу, ізотонічний розчин, кровозамінники, переливають кров, плазму, призначають серцеві препарати. При гангрені кінцівки лікарі всіма способами намагаються відновити кровообіг в уражених тканинах, ймовірні операції на артеріях, що дозволяють обмежити зону омертвіння і максимально зберегти опорно-рухову функцію кінцівки. Після відновлення кровообігу видаляють мертві тканини.
Якщо гангрена суха, то операція на розсуд лікарів може бути відкладена до повного розділення живих і мертвих тканин. При цьому уражена область при сухій гангрені іноді ампутується чисто з косметичних причин. Якщо ж суха гангрена переходить у вологу, то необхідне термінове оперативне втручання: сильна інтоксикація і лихоманка змушують провести екстрену ранню ампутацію кінцівки в межах здорових тканин з метою порятунку життя пацієнта. Хворим з гангреною внутрішніх органів проводиться негайне черевосічення і видалення ураженого органу.
При газовій гангрені, яка розвивається блискавично, також проводиться екстрене висічення рани в межах здорових тканин. Люди з газовою гангреною підлягають ізоляції і потребують спеціальної обробки білизни, постільних речей та медичних інструментів.